.. Курили, спльовували, гуторили, смiялися...
О сьомiй годинi, як було заповiджено, розпочато збори. Вiдкривав їх Рона.
На голову пропонував Миколу Кочмарука. Саме в той час, дуже шумно,
демонстративно прибув Йон з цiлим своїм штабом, а що всi переднi мiсця
були занятi, вони розмiстилися ззаду по обох боках зали, переважно
навстоячки. Йон якраз зачув пропозицiю Рони i одразу попросив слова.
- Я пропоную на голову дядька Семена.
Зчинилось замiшання. Всi знали Семена як того, що возив Габльовi
горiлку, що добре пив горiлку, але не того, що вмiв би провадити зборами.
Одразу пiдняв руку Володько.
- Я б пропонував Сергiя,- сказав вiн рiшуче. Взагалi Володько мав
поважний i рiшучий вигляд, що скоро всi помiтили.
Бiльше не було зголошень, Рона подав всi три кандидатури на
голосування, голосували одверто пiдняттям руки i... О! Сергiй дiстав
бiльшiсть. Навiть чималу бiльшiсть. Це Володька пiдбадьорило, вважав це за
добрий знак. Сергiй заняв мiсце голови... Це вперше головував такий
молодик, що не конче всiм подобалось, дарма що Сергiй намагався втримати
поважний i дiловий вигляд... А вже нiяк не подобалось це Йоновi, який,
одначе, намагався цього не виявляти.
Народу було багато, але постiйно прибували все новi i новi члени,
простора кiмната читальнi ледве могла всiх вмiстити. Далеко не всi могли
сидiти, а чимало мусило просто стояти по кутах i ззаду поза рядами лавиць.
Було душно, свiтилась велика "лампа-молнiя", над головами стояла поволока
диму. I було порiвняно тихо. Спереду говорив той чи iнший член президiї...
Але ось багато голiв повернулося назад. Що сталося? Нiчого особливого.
Це тiльки повiльно, незграбно втиснувся у дверi дядько Матвiй. У своєму
жовтому кожусi, дебелий, широкий, повiльний. Увiйшов, сказав байдуже
"добрий вечiр", зняв чорну вовняну шапку i розглянувся по читальнi. Багато
здивування, бо ж, як вiдомо, останнiми роками Матвiя рiдко бачили мiж
громадою, перестав навiть приходити на "сходки", за винятком хiба
церковних вiдправ.
Але вiн завжди робив особливе враження, де б вiн i коли б не появлявся,
що одразу вiдчулося i тут. Сергiй перервав свою мову, а Рона встав i
церемонно промовив:
- Дядьку Матвiю. Ми дуже втiшенi, що бачимо вас на наших зборах. Прошу,
панове, зробiть десь мiсце.
Матвiй сприйняв цi слова дуже спокiйно, нiякої змiни виразу не виявив,
а лишень сказав:
- Та я... От так зайшов. Як дозволите - послухаю. Я можу й постояти.
Але десь там з другої кiмнати видобули розхитане крiсло i пiдставили
його Матвiєвi. Вiн сiв обережно на краю, лiвою рукою обтер мокрi вуса, у
правiй держав на колiнi шапку i почав слухати.
Управа робила звiти, якi були досить довгi, а згодом почалась над ними
дискусiя. Перше слово над звiтами забрав Йон. Вiн зупинився спочатку над
звiтом культурно-освiтньої комiсiї, а опiсля перейшов до касового. Не
конче тримався змiсту звiтiв, i мова його була обов'язково напаслива:
- Отже, товаришi! Ми тут заслухали звiти нашої управи... Звiти, як
звичайно, звiти... Вислухали, скiльки то зроблено вiдчитiв, як то
страшенно багато маємо рiзних газет, як намучились нашi iнструктори i,
розумiється, багато такого iншого. Але не було багато говорено, що то були
за звiти, який був їх змiст... I якi це були газети... Та якi то завелися
у нас iнструктори... (Голос з мiсця: правильно!)
Йон ще вище пiдносить голову, м'язи його шиї напинаються, його погляд
обiймає цiлу залу. Однi слухають його дуже уважно, сливе натхненно, iншi
знов з упередливою усмiшкою.
Йому не подобаються вiдчити, не подобаються книжки, не подобаються
газети. Все це вiдома жовто-блакитна макулатура, слинява петлюрiвська
агiтка... Не подобається йому також торговельна справа... Млява, хронiчний
дефiцит, вiчний непорядок. З кожним реченням його голос набирає все
бiльшої i бiльшої гостроти, вислови все менше i менше вибагливостi, рухи
все гвалтовнiшої рiзкостi. Зала починає хвилюватися. Там то там встають то
сiдають неспокiйнi постатi, нiби їм хочеться щось також казати або кудись
звiдсiль тiкати... Обличчя їх набирають барви, очi огню. Падають вирази:
"Правильно! Так! Геть з ними!"
- Я думаю, товаришi,- казав переконано Йон,- що вже давно настав час, i
то найбiльший, зробити з цим якийсь порядок. Тi люди мають бути там, куди
вони належать, але не тут, у нашому кооперативi. Хай хто скаже менi, що
кажу неправду, хай хто спробує виправдати їх злочини перед працюючими
людьми, що їм повiрили, що за ними пiшли i що, нарештi, довiрили в їх руки
свої тяжко запрацьованi грошi.... - Вiн розвиває це своє твердження все
новими i новими зворушливими, повними розпачу фразами i завершує мову
гострим закликом: - Взиваю до всiх тут присутнiх: не майте до них
милосердя! Женiть їх вiд себе! Кермо i влада належать нам! Працюючим!
Мова урвалася, буревiй крикiв i оплескiв покрив останнi слова промовця,
на залi зчинилась метушня, деякi зриваються з мiсця... Сергiя вiдчайдушне
дзвонить i на цiле горло кричить:
- Тихо! Це не ярмарок, а збори!
- Геть! Не хочемо тебе слухати! Ти з буржуями!
- Прихвостень!
- Сволота!
На весь зрiст зривається могутня постать Кiндрата.
- Хочете битись! Битись хочете! Хто перший? Ходи! - i при цьому
здвигнув свого тяжкого стiльця. Але бурю втихомирив Йон.
- Товаришi! - казав вiн вже спокiйно.- Прошу спокою! Зала поволi
затихала, всi сiдали на мiсця... Останнiй сiв Кiндрат... Вiн попередливо
ще раз оглянув всiх присутнiх, поставив на мiсце стiльця i обережно
присiв. Слово забрав Рона, вiн був вже знервований, а тому його мова
втратила звичайну його грайливу блискучiсть.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353