Усе зносили до одної кiмнати у великому домi, що її
резервував Матвiй для себе. Кiмната не дуже велика, двоє вiкон, хiд через
кухню i через iншу кiмнату, що її зайняв Титко. У цiлому будинку таких
кiмнат чотири i одна кухня, i в кожнiй з них по родинi. На кухнi
примiстився Микола Гнидка. Всi новосельцi вже поприїжджали, за винятком
Тараса Здорова. Вони, розумiється, не могли всi тут змiститися, i друга їх
половина поселилася в iншiй хатi, що була призначена для батракiв.
Коли Матвiєва валка в'їхала на подвiр'я, сюди негайно висипали всi
новосельцi, а до того найшло ще людей iз села. Почалось вiтання,
посипались запити, дехто помагав зносити речi. Настя, як побачила "гой
ярмарок", серце її не видержало, i знов заголосила:
- I що я тут, людоньки, робитиму? I де ми тут усi змiстимось? I куди
вiн мене ото привiз? А там же було простору стiльки, i такий спокiй, i
така краса...
Володько був надутий, якась незвичайна пиха розпирала його, здавалося,
що вiн тут найбiльший пан. Вiн носив що мiг до своєї кiмнати i з-пiд лоба
позирав то на тю, то на iнших, а особливо звертав увагу на таких, як i
сам, але їх тут було стiльки, що не мiг усiх затямити. Запам'ятався йому
лише якийсь хлопчисько у доморобних, барвлених, позакачуваних штанях,
босий, без шапки i дуже залишаєний. Видно було з мiсця, що це не
дерманський хлопець, бо в Дерманi таких крашених штанiв не носять.
Кiмната, призначена для Матвiєвої родини, скоро заповнилась по береги.
Не було де нi стати, нi сiсти, а про лягти i не думай. Деякi речi
прийшлося поставити на горищi, а дещо в присiнку перед кухнею. Там також
помiстили бодию iз салом. Конi, корови, свинi i дрiб дали до спiльних
хлiвiв, вiз залишається на подвiр'ї.
I коли все розвантажили, пiдвiдчики пiдкормлювали лише конi, приходили
прощатися i один за одним, вже порожняком, трусилися до себе. Новосiльцi
лишилися. Настя стогнала: нема де навiть колиски повiсити, нема де голову
прихилити. Але всi були такi втомленi, що не дуже-то перебирали мiсцем. Чи
хто що з'їв i де тiльки знайшов яке мiсце, там i клався. Володько з
Хведотом заснули на двох розстелених мiхах-кропивияниках, що в них везли
коням обрiк. I спали добре. I нiчого їм не снилося. I спали всi, навiть
Настя. Лише Василинка щось скiмлила у своїй колисцi. Мабуть, була голодна.
Сварня мiж новосельцями розпочалася з першого дня. Розумiється,-
першенство бабам. Котрась котрусь обiзвала позаочi, тiй донесли, та
вiдповiла, обiзвалась у вiчi, а там недалеко й до кiс.
Причин для цього бiльше, нiж треба. По-перше - те дiлення всього
панського: i дорослi, i дiти, кожному бiльше i бiльше хочеться - iдуть,
рвуть, розносять. Один хiба Матвiй наказав своїм "нiчого менi не рушити",
але Володько все-таки має свiй склад в однiй з порожнiх бодень, де повно
всiлякого панського майна, знайденого по горищах та по рiзних смiтниках.
По-друге: Мотринина курка десь "губить покладки", Мотря каже, що її
приманила Параска до свого гнiзда. Параска божиться i клянеться, що Мотря
бреше. Однi за Мотрею, iншi за Параскою, i гамору повний двiр.
Зiнчин Хведорцьо потовк носа Лiкерииiй Улянцi. Улянка до мами, мама до
Хведорця, Хведорцю до своєї мами, а потiм Зiнька й Кiкера стоять,
попiдтиканi вище колiй, на своїх ганках i на цiле село обмiнюються
прозвиськами. При цьому завзятюще орудують язиками, дулями, а як забракне
аргументiв - лiзуть одна однiй до кiс або частують одна одну краєвидами
заднiх своїх частин, завзятюще конкуруючи докладнiстю процедури.
Клуня на всiх одна, у клунi сiно, солома, мiшки, збiжжя, картопля - i
Настя майже переконана, що Миколина Марта вчащає до її картоплi, бо де
вона бере тi продукти, коли своїх не привезла, а картопля її зовсiм
подiбна до Настиної, а Марта до того звiсна давно своєю поведiнкою.
Недурно вона вийшла за того злодiяку Гнидка. Марта довiдалась, i коли
Настi треба спекти чи зварити, дверi кухнi, де живе Марта, перед нею
закритi. До справи втручається Матвiй, за Матвiєм iншi чоловiки.
Мiж цими останнiми також не краще. Дiлять будинки, цеглу, паркани,
дошки, гнiй, солому, полову. Галасу безлiч. Кожному видається, що вiн
дiстав гiрше, а його сусiд лiпше. Починається зi слiв, а кiнчається
цурупалком по головi, а тому Матвiй може часто чути з уст своїх сусiдiв
ось такi, для себе, побажання:
- А бодай його звело з розуму, як вiн звiв нас осюди на муки! А бодай
йому так ноги покрутило, як вiн покрутив наше життя! А бодай його так
свята земля цуралася, як ми тепер одно одного цураємося! А чи нам там дома
,чого бракувало, а чи не жилось нам, як у Бога за пазухою?
Винахiдливiсть тiток у цьому напрямку не має меж, i Матвiй це чує, i
сливе кожного ранку, але вiн на таке не зважає. У нього повнi руки
важливiшої працi, та й усi не дармують, кожному хочеться вийти скорше "з
того западенного гайдеру", а що вже до Настi, так та їдьмом "його" їсть,
що вiн виволiк її осюди на муки пекельнi. А тому на нововизначених
десятинах городiв, уздовж, по обох боках шляху, зазеленiли грядки, зiйшла
городина, копалися рови на фундаменти, зводились мури. Будинки ростуть не
днями, а годинами, а до того оранка, сiянка, кошанка, рубання дерева,
тесання, воження гною...
Матвiєва родина вся як є вiд свiтання до смеркання в роботi. Навiть
Хведот не дармує, навiть i його заставляють пильнувати отам грядки, щоб
ворони сiянки не видзьобали, та курчат, щоб бува шуляк не забрав. Василь
же, Катерина i Володько в роботi, мов у запряжi, вiчно.
А Матвiй вирiшив будуватись не на тому занедбаному городi пiд самим
селом, що його вимiняв у Титка, не буде вiн тиснутись на тiй десятинцi i
все з усього поля туди звозити, краще вiн побудується на головному своєму
"участку" посерединi, над шляхом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353