..
Щоки в нього повнi, червонi, очi блискучi, борода широка i бiла,
чарочку не пив, а ликав - кивне i нема, тiльки смiшок лишається, а смiявся
з усього i дуже дрiбно.
Трапилось, що на це навинувся дядько Омелько з Бiла-шева. Дуже зрадiв,
бо i вiн великий прихильник усiлякого "вип'ємо, куме" i нiколи не
приїжджав з порожнiми, як то кажуть, руками, завжди в нього як не один, то
зо два пiвоки в залубнях. Матвiй не шанував за це цього брата.
- Такий, бачте, з нього й господар,- казав не раз, i дiйсно, дядько
Омелько не має щастя до господарки. Нi тобi машини якої, нi худобини
порядної, що заробив, що вторгував - пропив, проїв, прогуляв. Полiтика,
плiтки, побрехеньки. Такий був дядько Омелько.
I ось вiн якраз у дуже слушний час нахопився. Кошiль весь засяяв,
обнiмалися, мовби один одного хотiв задушити, i цiлувалися так звучно, що
на цiле подвiр'я чути.
А увiйшовши до хати, Омелько одразу заспiвав:
"Ой, чарочко, чарочко медовая,
З ким я тебе пить буду, молодая!"
- От це, їй-богу, молодцi з вас, брате Матвiю i дiду Кошелю, що я вас
тут знайшов, серце моє вiдчувало, i дай, думаю, смикну до того куркуляки.
Ну, Насте, готуй що там i присiдай до нас...
I Настя щось готує, i присiдає, i випивають. На дворi мороз, а в хатi
тепло, i гамiрно, i приємно. П'ють усi, навiть кажуть пити дiтям, хоча
проти того дуже Матвiй.
- То, знаєте, дитинi вредить. Я от самий i то не можу, вип'ю чарку i
вже голова болить.
- Ех,- каже Омелько,- твоя голова тiльки облiзти вiд поту потрапить, а
жити вона не вмiє.
- Що ж зробити. Кожний має свою голову,- каже Матвiй.
- А чи чули ви, що он жиди в Мизочi кажуть? - питає Омелько.
- А що там вони кажуть? - цiкавиться Кошiль.
- Та он кажуть, що вiйна буде.
- Ого! - кидає Кошiль,- А то iз ким?
- Та з германцем.
- Гм... З германцем. Ну i що ж? Буде то буде...
- А може, й буде,- додає Матвiй.- Снилось менi, знаєте, нiби я стою
отам на горбищi лебедському i бачу на заходi там, де сонце западає, стає
два стовпи червонi, огнянi i вiд них нiби пожежа розливається. I дивлюсь,
з-пiд того гад великий виповзає i де лише вiн проходить - усе чисто дотла
зникає. I полiз той гад десь отуди на сiвер, а тут, де не з'явись бiля
мене старий, покiйний Хведiр i менi каже: то знаєш, Матвiю, отой гад
поповз отуди у Пинськi багна i там йому кiнець буде... А другий сон снився
менi ще й такий. Нiбито я в Бущенському лiсi на великiй галявинi, шукаю
там свої украденi конi... i бачу, цiла та галявина старими польськими
жупанами покрита. Iду я та йду i все думаю: а чи буде де кiнець тим
жупанам, аж то мої конi з лiсу вирвались i все чисто то стоптали, а хтось
тут менi й каже: то, каже, лише для просушки їх тут того... їх скоро
заберуть... Це, чуєте,- казав Матвiй пророчо,- у нас iще Польща буде.
- Ото вже дудки! - рiшуче заперечує Омелько.- То, стало бути, що Росєя
наша навiть якихсь там поцвiлих жупанiв не викине куди треба. То ти,
Матвiю, можна сказати, не розбираєшся в комєрческой полiтiкє. Тут мусиш
знати, что вот, так сказать, eтa самая наша Росєя, котора, стало бути,
пiдкорила пiд себе всi народи вiд Кавказу аж по Вислу, саааамая огромная
страна в мирi! Знаєш, що таке Росєя? Первая страна по большонству.
Понiмаєш ти, що коли б отак узяв усє етi государства, коториє єсть у
свiтi, то й то не буде одна Росєя. Це, брат, iмперiя! Одна Москва,
например, коли йдеш впопєрьок - сто верстов, в длину - двiстi! О, нi,
братику! Коли i буде яка вiйна - всiх завоюєм i над усiма наш цар буде
царем! - випалив Омелько.
- Хо-хо-хо! - зареготав Кошiль.- I правильно! I правильно! Кому б, як
не йому.
А Омелько продовжує про "Дардандєли", про генерала Скобелева, про
Шипку, про графа Румянцева i багато, багато знає того Омелько, а всi
слухають i дивуються.
А надворi зима, падає снiг, вiє вiтер, замiтає дороги. Вона цього року
видалась сувора, снiгу навергало вище колiна, лiс закутало в бiлу вату,
луг, як глянеш оком, суцiльне iскристе бiле, поле, однотонне i мовчазне.
Роботи у Матвiя досить, те то iнше, але думку його турбує одна лише
справа. Не дає i не дає йому спокою ота земля, кортить йому, бачте, щось
придбати, i Матвiй не витримав: одного лагiднiшого дня закинув торбу на
плечi i подався. Настя лише стулила свої тонкi уста i мовчить. Що казати?
Очi її блищать крицею, але мовчить.
А Матвiй подався отуди на пiвдень, на Крем'янеччину, чув, що там землi
продаються. Вiн ступає вiд села до села:
- Чув, що у вашому селi продається "iмєнiє"?
- Нє. То вiн торiк щось думав. Тепер не чути. Нашi люди й самi хотiли б
купити. А ви-но зайдiть до Рохманова.
Матвiй мандрує до Рохманова. У Рохмановi невигiдно. Самi багна i мочар.
Кусник i поля до того, але цiна, як за матiр рiдну. З Рохманова подавсь до
Шумська. Погане мiстечко, сама жидова, пан продає клапоть поля, але цiна
ще солонiша, нiж у Рохмановi, мовляв, при мiстi. Пiшов далi, Межирiчi,
Коршiв, Обичi - села, села i села, обпитав, оглянув - нiчого не скурав,
вернувся за тиждень додому - хмара не людина, нiякого з того толку, хiба
що чоботи розтащив, що на день латання буде.
Але дуже вперся. Полатав чоботи, дещо вiдпiчнув i знову подався. На цей
раз пiд Острiг, хтось там нараяв у якогось графа, але й тут не
сподобалось. Пiскувате, громиш, не варто на такому селитися. Вернувся
додому. Стiльки страчено мужицького часу.
А Настя свiй клопiт має, iз Залужжя прийшла вiсть, що Катерина замiж
виходить. Та за кого? А за того самого Павла, що ото в хорi церковному
спiває тенором та носить чоботи хромовi за сiм рублiв з калошами, кажуть,
на пана вчитись хотiв та заломився.
- Господи Боже! Та за того хлюста?
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353