Не якась жидiвська тандита. Довго старий мiркував, довго
обдумував, як i де тi грошi взяти. А до того долярiв? Але все скiнчилось
гаразд, i от Володь-ко справжнiй пан.
- Що, що,казав Матвiй вже по всьому.- А одяг i харчi мусить людина
мати. Нащо тодi живе?

Одного дня Володько дiстав листа. Велика подiя. Писали йому з партiї,
щоб прибув на повiтовi збори.
Саме мело снiгом. Хуртовина розiгралася i в полi свiту не видно. Але
Володько пiшов до Сергiя й обидва порiшили йти. Чей же не завiє.
Надягнув свого кожуха, теплу, вовняну шапку, й подалися. Коли вийшли в
поле, коли навкруги загуло, хотiли вертатися. Вiтер накидався, мов пес
лютий, рвав одяг, шарпав за поли, снiгом засипав очi. Ну! А може, таки
доб'ємось. Ану!
Йшли, боролися з вiтром i десь коло полудня дiйшли. Зiйшли у долину
мiста. Тут затишнiше. Вiтер вiяв горою, сiяв дрiбненьким снiгом, бавився у
провулках, але це вже не поле. Тут вже люди ходять. Бiжать зi школи
зiгнутi гiмназистики, снують сюди й туди жиди. Вiзники зi своїми шкапами
стоять перед рестораном "Удзялуфка", перед готелем "Бона", перед
"Пасажем". Он полiцай, там далi староство. Кiно "Звiзда" дає фiльм "У
пащецi лева" - серiя перша, частина третя. "Iнтимний театр" грає "Троянду
Стамбула". Виступають Горев, Полiнова - артисти Александровського
iмператорського театру. У кав'ярнi Повольного сидять люди й попивають
каву. Володько знає, що колись у цьому будинку була велика книгарня
Просвiти.
Тепер вона геть далi. Прийшли туди. У маленькiй кiмнатi повно людей у
кожухах. Посерединi стiл до писання, кiлька стiльцiв, по боках двi шафи з
книжками. На стiнах плакати:
"В своїй хатi своя правда", "Борiтеся - поборете!", "I чужому
научайтесь, свого не цурайтесь". Он i Шевченко у шапцi та кожусi. Сидить
насуплений i на всiх, мов Бог, поглядає. Коло нього худий, скромний Франко
у вишитiй сорочцi. Трошки далi подiбний на учителя "воскресної школи"
Драгоманiв. Зовсiм близько голо нього гетьман Мазепа. Пишний, гордий, нiби
йому нiяково у такому демократичному товариствi.
За столом до писання - худа з довгими, тонкими пальчиками панночка,
невеликий, лисий мужчина й потужний з товстим носом, у кожусi, як у
Шевченка, пан. I це все. Говорили псi потиху, кожний своє. Лисий добродiй
щось цокав на рахiвницi, худа панночка писала тонкими пальчиками, пан з
товстим носом розмовляв з молодим дядьком i весь час приємно й лагiдно
посмiхався.
Пiсля довго шепталися, довго бiгали. Ще пiсля сказали, що будемо
виходити, але не разом. Треба йти аж на другий кiнець мiста гуртками й
кожний гурток iншою дорогою. Сьогоднi усi, мовляв, кому треба, на ногах.
Хай принаймнi попрацюють, бо ж про сходини все одно знають.
Кiмната, де вiдбувались сходини, невелика, але вмiстила цiлу партiю.
Пiдлога навiть навоскована, й по часi, коли почали розтавати селянськi
чоботи, на її поверхнi поставали озера. Вiдкрив сходини той самий
симпатичний пан з товстим носом, тiльки вже без кожуха. Привiтав присутнiх
товаришiв i представив їм двох товаришiв редакторiв зi Львова. Всi
витрiщили на них очi. Все-таки вони iз самого Львова. Володько
познайомився з їхнiми пiджаками, штанами, черевиками, краватками, й поки
тривало це знайомство, голова встиг сказати головне. Редактори зi Львова
сидiли поважно, як i належиться. Голова з приємнiстю передав одному з них
слово, i той почав говорити про "хлопську" радикальну партiю.
Володько мав дуже поважний вигляд. Ще докладнiше познайомився з одягом
пана редактора, не минув i гудзикiв, шпоньок. Зауважив, як ворушаться
губи, особливо нижня, як моргають короткi вусики. Пiсля досить довго
стримав свiй погляд на бородавцi на лiвiй щоцi. Вiн сидiв спереду й мiг
бачити редакторовi львiвськi черевики з широкими носками. Володько
подумав: "От. Ще вчора тi черевики ходили по вулицях Львова, а я не можу
там бути. Певно, велике мiсто. Цiкаво б побачити трамваї..." Одна шнурiвка
черевика, здається, порвана i зв'язана. "А цiкаво, у кого вони ночують",-
знову мигнула думка. Пiсля та сама думка захопилася словом "хлопи", далi
перескочила на щось iнше, ще далi знову на iнше, i, коли редактор казав -
"але, дорогi мої товаришi, про це розкаже вам мiй колега, якому й передаю
своє слово",- Володько отямився, витрiщив очi, трошки заплескав i дивився,
як товариш редактор, обтираючи хустинкою чоло, сiдає на своє мiсце.
Другий товариш редактор говорив досить довго. Люди намерзлися, у
кiмнатi тепло, через те над всiм всевладне панував сон. Видно було, як вiн
лiтає над всiма i, нiби великий прозорий метелик, спадає на ту чи на iншу
голову. Голова починала ворушитись i кивати, нiби квiтка пiд тягарем,
пiсля трошки хилитись додолу... Тодi товариш редактор збiльшував голос,
починав швидше нищити буржуазiю цiлого свiту, вiдчайдушнiше кликати до
мiжнародної солiдарностi всiх працюючих, i тодi голова скидала сон, що
знiмався i вiдлiтав десь на iншу голову.
Це тривало досить довго. Засвiтили лампу. Редактор скiнчив. Починалися
звiдомлення з мiсць. Прийшла черга й на Володька. Вiн встав i, дивлячись
на львiвського редактора, не знав, що йому сказати. "От,- подумав
редактор,- i з таких туманiв складається тут наша партiя", але терпеливо
чекав, поки Володько щось скаже. "У нас,- почав вiн несмiливо й обережно,-
для партiйної роботи зовсiм не пiдготовлений грунт. У нас, мовляв, треба
перш усього культурно-освiтньої, а по-друге, нацiонально-освiдомляючої
роботи..." Здається, Володько так i сказав, хоча вiн так хвилювався, що
тратив свої слова зараз, як тiльки вони родились на свiт Божий.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353