Аж на старостi лiт, як сивий волос показався, як злисiла голова, як
цiла його здоровезна колись постать почала хилитися додолу, вдалося якось
зiгнати отих п'ять десятинок.
Оженений уже вдруге. Перша жiнка померла нагло i залишила двоє дiток -
Катерину i Василя. Та вже й вiд другої має також двоє: Володька i Хведота.
Найстарша донька Катерина вiд смертi матерi живе на хуторi у дiда, а
Василь пасе худобу.
Зросту Матвiй великого... Постать його потужна, мiцно збудована, "яких
сьогоднi вже немає". Робота в його руках горить. Ступить - земля гнеться.
Ударить кулакомдовбнi не треба. Дуб дубом мужик. Тому й начиння мусить вiн
для себе робити по силi i по зросту. Чи то коса, грабки, вила, сокира, чи
плуг - все надiйне, не яка тобi тендита. Його маленька i сухенька Настя в
години сварки обдаровує його такими назвами, як дуб, ведмедисько,
слонисько. I все це, як нiкому, личить, але Матвiй все те зовсiм
легковажить. Йому це не дошкуляє.
Але де вже тепер та сила дiвається? Меншає її та щорiк убуває. Висихає
якось. Багато її випили то трачка[4], то косiння, то корчунок пнiв чи
залiзний пiвпудовий лом, з яким виважив на свому вiку немало камiння у
дерманських каменоломнях. Сивий волос завчасу поспiшився. Лисина над чолом
усе ширшає - розростається. Але все-таки "коли б Господь продовжив вiку,
то сили ще поки старчило б". А вiн що-небудь дiтиськам припас.
Десятинка-друга не зашкодила б, придалася б.
Тяжкий корчунок. Тяжко добувати той чорний кусень хлiбиська. А хочеш
петльованика мати, так уже добре лоба гостри. На новинi то пшеничка, дай
Боже, як росте. Вилягає. Але новини тiєї мало, а до того корчунок живота
рве та спину трощить. Скiльки-то йому в життi трапункiв трапилось. Крижi
зiрвав - пролежав з пiвроку. Зашивали, гоїли, але воно то вже не те.
Трачкуючи, з риштовань злетiв - руку лiву у плiчку вивихнув. Не вдався
завчасно до лiкаря, запустив, а рука криво зросталася i так залишилась
нижча вiд правої. Сутулуватим виглядає, а це дається вiдчувати тепер при
трачцi та й при iнших тяжких працях. Не "дєйствує" вже вона як слiд, та й
годi. Наверху просто-таки не може рiзати. По-третє, скажений щенюк колись
укусив, мало-мало в сказину не перекинулось, докторiв ще тодi "таких
спецiяльних" не було, так, хвалити Бога, дiд один з Раковець знайшовся i
зiлляччям якимсь вiдпоїв. А то "ночами, бувало, сказ у голову йшов".
А яке то життя було колись. Що то тепер дiти нашi знають? Бувало, коли
"ще в гуртi були",- то всю свою роботу польову й домашню - i жаття, i
косiнку, й оранку - все це завше ночами робилося. А день по день у дворi
чи у чехiв повзаєш та тягнеш грабки чи пилку, а з тим i жили свої. Тепер
ось нашi бахурi i хлiб, i до хлiба - сала шматочок, вареника якого там, по
недiлях пшеничника... А бувало ж... Пилки борошна, бувало, в хатi не було.
Як є кусник хлiба, то й добре. Натер цибулею, огiрок як трапиться -
покомлав i тягай далi. Як той народ видержував - Господь святий знає.
Бувало, за турецької вiйни... Хм... (при цьому, як сидить, то
обов'язково засовається на лавi, ногу на ногу заложить i голосно носом
повiтря втягає). А треба знати, що зими тодi не тi, що тепер, були. Як
зима, то зима...
У сiмдесят сьомiм та восьмiм роках. (Саме тодi ягнята пас, а зимою по
злотому за день до машини в двiр бiгав). Хлiба вiд м'ясниць бракувало.
Турецькими кукурудзяниками харчувались, карбованець - пуд. Наїсися тим
пудом, коли дванадцять ротiв у родинi, i то самi лежнi. Одна мама
покiйничка, я та старший Єлисей заробляли. Решта пухли на печi та
гризлись, як собаки. Довго шкребеться людина, поки трохи того... у люди
вишкребеться.
Воно-то й тепер. От дай, Боже, трапиться яка десятина пiд бокомi Не
купиш - грiх. Великий грiх вчиниш, бо ще рiк-два i за землею посвищи. У
Сибiр пiдуть шукати, а дiтвора росте. А як його купити? Корови збудешся,
залишишся з ялiвкою, дiтиська цiлий рiк без молока, а це ж, звiсно вже...
Веприка позбудешся, знов-таки за свiжину в святки забудь, бо хоч воно й
запас у боднi деякий i є, та все-таки того не вистачить надовго. Та нiчого
його не вдiєш. Мус є мус.
Хiба що карi лошаки продати та якiсь дешевшi, старшi шкапини купити?
Отак, аби снопа з поля стягли та заволочили рiллю. Хоча, що то - господар
без доброї коняки? А мабуть, таки прийдеться це зробити. Десятина поля
напевно коло п'ять соток коштуватиме. О, то напевно. На це... Та хто його,
зрештою, знає. Напевно, прийдеться й корiвки, та ще й обидвi, загнати.
Може, карбованцiв сто п'ятнадцять-двадцять можна буде взяти. За годовану
льоху, як ще не спаде цiна... ну, може, карбованцiв сорок, а й то ледве.
Та вiд замiни коней яких двадцять рубликiв перепаде. А пашня цього року,
вiдомо. Змокло все, поросло. Куди воно. Бiльш над пiвсотню нiколи не можна
рахувати. До цього, як докинеш тих тридцять рубликiв, якi чоловiк копiйку
до копiйки складав, дiтям вiд губ вiдбирав, чобота нiколи людського на
нозi не мав... Як зложити це все, ну то й, може, половинка потрiбного
набереться. Але ж це значить до сорочки стягнутись. А де другу половину
вишпортаєш? Хм... Легко сказати: двiстi п'ятдесят карбованцiв. А попробуй
їх ниньки дiстати. Чекати хiба до другого року? А дiтиська тим часом
пухнiть. Ростiть, як поросята, да картоплi. А пiсля вiд такої дитини працi
вимагай, сили вiд нього чекай. А про яку там лахманину й не згадуй.
Володько он вже свiтить колiняками, а треба б щось дитинi справити.
Принаймнi як мiж люди вилiзе. Хведот то сидiтиме ще пару зим на печi. От
уже iнша сторiя з Василем. Чей же до школи лазить; нiяково, щоб дитина
темною залишилася, а тутка i школа.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353