Отак тодi
тицьне, тодi тицьне... I чорт тим грошам знає лiк... Ще коли б то не був
млин громадський. Волько пiд'юджує кращих господарiв, щоб вони не
впоминалися оренди, а решта, знаєте... Що їм на тому вигорить?.. Плюне та
й пiде...
- Но. З цим можна порадити. Я не йму вiри, щоб один жидок водив за нiс
цiлу громаду. Ви тiльки до нього вiзьмiться. Двiстi рублiв щороку дасть
громадi десятину поля.
Григорчук викурив цигарку, кинув її на долiвку i, трохи пiдвiвшись,
розтоптав її чоботом. Пiсля цього сплюнув.
- Думаєте? По правдi сказати, нема сьогоднi за двiстi рублiв десятини.
Але не в тiм бiда. Двiстi рублiв завше пригодиться. Але оце Волько задумав
перебудувати млин. Вставляє замiсть колiс турбiну i новi вальцi. Поки що
дамо йому спокiй, а пiсля таки вiзьмемось... Вiн то вже побалакує зо
старостою про купiвлю того млина. Видно, корисний вiн йому, хоч завше
лементує, що нiчого з нього не має. Я то, по правдi признатися, нiчого б
не мав проти, щоб його продати, бо що з ним при такому, як у нас, ладi
почнеш. Громада, що череда овечок. Немає в нiй пастуха, то, звiсно, який
вже там лад. Страшить мене тiльки те, що Волько виманить той млин майже
задурно, а друге, що грiшми покористується лише дехто... Ну, от i
подивiться... Моя дурна голова не раз мiркує: чому б то, думаєш, та не
могла сама громада тримати той млин? Це ж вигода своя. Самi собi й за
молоття платили б i став, i стависько, i гуску є де вигнати... Є й вальцi,
i питель, два разовики, круподерня, валюша на сукно. Все, одним словом...
Хай би, думаю, вже не знаю, який був той млин, то на одного мельника та
помiчника вистачило б... I поправити при потребi можна було б... А то... Я
вже рукою на все махнув. Бачив я, що робилось минулого року на сходцi...
Крику, гамору наробили, але хiба що-небудь вирiшили? Де там. Кричали,
дерли роти i розiйшлись так на чорт-матерi...
Григорчук iз серцем сплюнув i засовався на лавi. Очi його загорiлись,
але рiвновагу свою мужицьку i необхiдну стриманiсть та дiловитiсть розмови
не тратив...
- Трудно, знаєте, сьогоднi чесну людину знайти... - продовжує.- Дуже
тяжко, хай йому частець. Волько, звичайно, пускає дим у вiчi мужикам, i
хто б то повiрив, що отакий млин та не мiг виробити тих двiстi карбованцiв
оренди? Але вiн, коли почне лементувати, та коли почне... i клянеться, i
божиться... Ну, а мужик що? Плюне та й думає - чорт тебе бере, хай тебе
нечиста сила слухає... i пiшов собi додому. Ми викупили маєток - сто
двадцять десятин, i всунули за нього двадцять чотири тисячi карбованцiв.
Суму цю ми вичавили зо своїх власних животiв та мозолiв i животiв наших
дiтей. Казали, за лiс виберемо. Млин он якi "доходи" дасть... А тепер пiди
його, пошукай тi доходи. Так само i з лiсом. За десять тисяч такий лiс
продали... Та це ж треба... (Григорчук знов полiз до кишенi за кисетом з
"рибкою"). Я не знаю... Це треба найдурнiших людей на свiтi. Але що ви
зробите?.. Скiльки то нашi главарi попоїздили до острозьких Таксарiв, щоб
таки умудритись таку соснину, кажуть, двадцять п'ять тисяч дерев без
дубини, отако за марно вiддати... Тьху!.. i, помовчавши, ладить кресало з
губкою та додає:
- Ну, Таксар то вижене грошиська. Що вижене, то вже вижене...
Саме увiйшов Василь. Вiн щойно пригнав корови, поприв'язував їх до ясел
ланцюгами i прийшов оце до хати. Григорчук поздоровив його як дорослого,
"дайбоздоров'я", i подав навiть руку. Матвiй при цiй нагодi заявив, що це
його найстарший i що вiн уже "у третю групу" ходить. Ось по тижневi i
наука розпочнеться... Кепсько буде, та прийдеться обходитись. От худоба...
Як його, не знаю... того...
- Ви маєте ще ту вигоду, що хоч є куди худобину вигнати,- сказав
Григорчук.
- Воно то так. Особливо з весни та восени. В лiтi так само не дуже...
Нi, нi... Тепер вже не дуже то, як бувало. Скрiзь око дозорливе, i навiть
на зрубах вже не так, як колись... Навеснi та восени у верболозах та
болотах... Але оце на днях мало-мало не трапилось нещастя. Корова загрузла
в болотi i ледве витягли.
- То-то-то! Чув про це, чув! - пiдбадьоривсь Григорчук.- Оповiдали нашi
лебедцi...
- Ото-то! Вашi лебедцi й витягнути її допомогли менi, дякувати їм. А
коровисько чимала. Моє щастя, що можу хоч худобу плекати, а то б... Але що
то воно за декiлька лiт буде? От питання. Подумайте тiльки, що тут було ще
недавно, ще першого року, як я сюди перебрався, при старому мельниковi.
Усе, як глянути, стависько... Хто захоче, їдь, коси, бери, паси худобу. А
пiди тепер... Я сам хочу вже взяти у мельника в оренду на п'ять лiт отi
верболози на клину коло калюжi. Думаю: викорчує чоловiк, а п'ять лiт сiно
братиму. Воно-то сiно там спочатку абияке. Осока, лепеха та очерет, але по
парi рокiв, думаю, вибавиться... А для рогатої худоби це, хо-хо-хо, як
пiде в зимi...
- Василю! - звернувся Матвiй до Василя. Звернувся, нiяково мнучись... -
Принеси-но там дещо... Василь, видно, зрозумiв, а Матвiй продовжує:
- Ото, знаєте, добро було зо старим мельником. Хоча чех, а все-таки
порядна з нього була людина, не то що теперiшнiй. Цей - борони Боже, щоб
худоба на його луг чи стависько "шлапнула". "Не шлапай то"... Воно то й
добре, знаєте. Порядок мусить бути. Пригадую собi, як прийшли до нас тi
чехи. Боже, що то за бiдачиська були. Нi кола, нi двора. Голi, як цигани,
поприходили.
Повiрте, що отой Дус на Борщiвцi, що сьогоднi у фаетонах їздить, а
синiв iнженерами та дохторами поробив, прийшов зо стома карбованцями в
кишенi з Моравщини, злабудав собi серед Бущенського лiсу (там лiс ще тодi
такий був, що Господи). Отож поставив собi серед лiсу халабуду з
круглячкiв... А тепер у нього фаєтони та двадцять тисяч золота у банку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 197 198 199 200 201 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 254 255 256 257 258 259 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287 288 289 290 291 292 293 294 295 296 297 298 299 300 301 302 303 304 305 306 307 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317 318 319 320 321 322 323 324 325 326 327 328 329 330 331 332 333 334 335 336 337 338 339 340 341 342 343 344 345 346 347 348 349 350 351 352 353